Неінвазивна вентиляція з позитивним тиском (NIPPV) у пацієнтів із гіпоксемічно-гіперкапнічною дихальною недостатністю дедалі більше привертає увагу у нас у Словаччині, а також у сусідній Чехії. У західних країнах пульмонологи застосовують цей метод лікування на практиці вже десятки років. Тому необхідно приділити йому увагу й опанувати його, щоб ми могли ефективно допомагати пацієнтам із гіперкапнічною дихальною недостатністю, навіть якщо вона має інші причини, ніж ХОЗЛ (хронічне обструктивне захворювання легень).
Вступ
NIPPV як ширше поняття ми визначаємо як застосування вентиляційної підтримки безперервним позитивним тиском на двох різних рівнях (BiPAP – bilevel positive airway pressure) або у формі переривчастого позитивного тиску (IPPB – intermittent positive pressure breathing). Її застосовують через носову, ротову, комбіновану або повнолицеву маску, або ж через трахеостомічну канюлю (1). Застосування позитивного тиску на двох рівнях створює градієнт тиску повітря, яке надходить в альвеоли. Ідеться про вентиляційну підтримку тиском, коли за допомогою тиску, створеного апаратом, ми досягаємо певного потоку, яким під час вдиху досягаємо цільового об’єму. Оскільки опір легень певною мірою різниться з кожним вдихом, за однакового тиску ми отримуємо незначні відмінності дихальних об’ємів (Vt) під час окремих дихальних циклів.
У межах життєзберігального лікування найдоцільніше використовувати вентилятори, призначені для DUPV (домашня штучна вентиляція легень), із застосуванням через ороназальну маску, тобто в режимі неінвазивної вентиляції. Сьогодні ці апарати досягли високого рівня складності, тому зазвичай можуть забезпечити достатньо широкий спектр режимів вентиляції. Завдяки високому технічному рівню цієї лінійки вентиляторів можна точно титрувати лікувальні налаштування апарата, тож вентиляція через маску стає комфортнішою і насамперед безпечнішою. При цьому ми повинні постійно пам’ятати про безпеку, ефективність лікування та комфорт пацієнта.
Характеристика
Саму вентиляцію в пацієнта з гіперкапнічною дихальною недостатністю внаслідок ХОЗЛ ідеально проводити одношланговою системою з витоком, зазвичай у режимі S/T. Система з витоком, природно, вимагає від апарата компенсувати ці витоки через маску та шлангову систему. Апарати для DUPV після налаштування лікарем автоматично коригують зміну опору легень під час зміни положення пацієнта. Титрування параметрів, звісно, необхідно проводити в стаціонарних відділеннях або в палаті інтенсивної терапії (ПІТ), оскільки воно потребує зворотного зв’язку від пацієнта, контролю газів крові, спостереження за пацієнтом і комплексного ведення.
ХОЗЛ та її наслідки
Обструкція дихальних шляхів призводить до підвищеного опору легень, який ми мусимо долати за допомогою тиску вдиху (IPAP). Подовжений видих призводить до значно довшого часу, потрібного для достатнього видиху, тобто до рівня кінцево-експіраторного об’єму (ERV); на вентиляторі час видиху позначається Te. Передчасне спадання дихальних шляхів під час видиху призводить до «пасток повітря» (air trapping), емфізема сприяє гіперінфляції, тому грудна клітка пацієнта перебуває більше в положенні вдиху. Отже, ми мусимо залишити пацієнтові достатньо довгий час для видиху, потреба в якому індивідуальна, щоб він міг дійти до рівня ERV і таким чином усунути вплив зазначених вище чинників. Людина з дихальною недостатністю має виснажені дихальні м’язи; режими вентиляції, які використовуються, здатні значно зменшити роботу дихальних м’язів у пацієнтів як із рестриктивним, так і з обструктивним порушенням вентиляції. Дихальна недостатність у пацієнтів із ХОЗЛ спричинена зменшенням хвилинної вентиляції та збільшенням співвідношення між вентиляцією мертвого простору та хвилинною вентиляцією (2). Під час вентиляційної підтримки в них значно знижується частота дихання через подовжений видих, а отже, довший дихальний цикл. Завдяки цьому полегшується робота дихальних м’язів і покращуються дихальні показники. Вторинним ефектом лікування є покращення оксигенації.
Титрування параметрів вентиляції
Першим параметром є IPAP (inspiratory positive airway pressure) – тиск під час вдиху, завдяки якому ми досягаємо потрібного дихального об’єму (Vt) і долаємо ним опір легень, бронхів, грудної клітки та тиск діафрагми (2). На величину Vt впливають час вдиху (Ti) і рівень IPAP. Що вищий тиск ми використовуємо, то раніше можемо очікувати в пацієнта небажаних ефектів, як-от метеоризм, сухість слизових оболонок верхніх дихальних шляхів або, навпаки, ринорея, тиск у навколоносових пазухах тощо. Цільовий дихальний об’єм має становити 8 мл/кг. Що більша обструкція дихальних шляхів, то вищий тиск, звісно, потрібен для подолання опору дихальних шляхів, щоб ми могли досягти відповідного Vt. EPAP (expiratory positive airway pressure) допомагає нам утримувати малі та середні дихальні шляхи відкритими під час видиху, тобто захищає їх від спадання. Ефективний тиск становить різниця між IPAP та EPAP. Значення EPAP приблизно понад 7 кПа пацієнти переносять зі значним дискомфортом, і такі рівні тиску застосовувати не рекомендується. Ми використовуємо круту інспіраторну рампу і, навпаки, з огляду на подовжений видих пологу експіраторну рампу, що є типовим для ХОЗЛ.
Одним із ключових параметрів налаштування є час видиху (Te). Усунення «пасток повітря» дає змогу використовувати фізіологічний дихальний об’єм спокою та ефективно виводити CO2. Оптимальне налаштування тривалості Te ґрунтується на примусовому подовженні часу видиху – в ідеалі аж до рівня нульового потоку й об’єму наприкінці видиху. Видих у пацієнта з ХОЗЛ нелінійний, утворюються артефакти, своєрідна турбулентність під час видиху. Оскільки під час видиху виникають раптові стрибки тиску, апарат розпізнав би це як інспіраторне зусилля та почав би підтримувати вдих. Оскільки це артефакт, така реакція не є нашою метою. Тому артефакти під час видиху без такого налаштування призводять до хибного запуску (тригерування) вдиху. Мета – дати пацієнтові максимально видихнути (до рівня ERV). Ми встановлюємо максимальну або субмаксимальну чутливість інспіраторного тригера для максимального розвантаження дихальних м’язів. Тож навіть мінімальне зусилля з боку пацієнта призведе до вдиху. Функція air trap control на початку допомагає нам відфільтрувати артефакти, а залежно від частоти спрацьовування цієї функції та тривалості Te можна детальніше налаштувати час блокування вдиху. Для цього необхідно використати функцію блокування інспіраторного тригера (trigger lockout) протягом визначеної тривалості видиху (Te). Час trigger lockout ми встановлюємо приблизно на 0,2-0,3 с меншим, ніж реальний час видиху пацієнта. Завдяки цьому блокуються лише артефакти потоку, які хибно запускають передчасний вдих, але реальне інспіраторне зусилля пацієнта не блокується. За петлею потік/об’єм відстежується усунення «пасток повітря» з поступовим подовженням Te. Нашою метою є досягти нульової динамічної гіперінфляції без впливу на комфорт пацієнта. Остаточний Te індивідуально оптимізується для конкретного пацієнта (5). Так ми отримуємо фізіологічний дихальний об’єм спокою без «пасток повітря». Значення Te нерідко становлять близько 3,5-5 с. Отже, закономірно мусить знизитися частота дихання: пацієнт дихає повільніше, але набагато ефективніше, що забезпечує тривале підтримання нормокапнії при інтервальній терапії. Усуненням «пасток повітря» ми значно знижуємо потребу у величині IPAP за фізіологічного значення Vt, а зниження рівнів IPAP забезпечує значно вищий комфорт пацієнта під час тривалої терапії з низькою частотою небажаних ефектів. IPAP можна знизити ще більше достатньо довгим Ti, бо для створення цільового Vt нам вистачає нижчого тиску, що подається довше, щоб досягти такого самого об’єму, як вищим тиском за коротший час, – усе з огляду на потреби пацієнта. Зниженням частоти дихання ми досягаємо максимального розслаблення дихальних м’язів, завдяки чому м’язи зберігають енергію для повсякденної активності поза сеансами терапії. За такого режиму налаштування для підтримання стабільності захворювання зазвичай достатньо 6-8 годин застосування протягом доби.
У лежачому та вертикальному положенні опір дихальних шляхів різний. Переважно під впливом тиску діафрагми та органів черевної порожнини опір у положенні лежачи зростає, тому ми мусимо долати його значенням IPAP. Після налаштування функції компенсації в апараті вона компенсуватиме опір відповідно до потреби під час зміни положення пацієнта, поступово підвищуючи IPAP аж до досягнення цільового об’єму. Тоді ми можемо бути впевнені, що пацієнт у домашніх умовах буде достатньо вентильований.


Апарат може графічно відобразити поточні дихальні об’єми, на яких ми можемо зчитати затриманий об’єм, Vt, хвилинну вентиляцію тощо. На рис. 5 показано криву дихального об’єму, яка наприкінці видиху досягає нульових значень, тобто «пасток повітря» не виникає (червоні стрілки).

Група пацієнтів
На групі з 14 пацієнтів із гіперкапнічною дихальною недостатністю на тлі ХОЗЛ ми можемо побачити описане налаштування на практиці. Групу становили 9 чоловіків і 5 жінок віком від 57 до 87 років. З табл. № 1 видно значення IPAP, які досягали мінімального значення лише 6,8 гПа і максимального 16,8 гПа, причому цих значень відповідним пацієнтам було достатньо для ефективного виведення pCO2. Значення 16,8 гПа IPAP належить саме пацієнтові з ожирінням, що пояснює потребу у вищому тиску. Значення EPAP були в межах 4 – 6,6 гПа. Спонтанна частота дихання в середньому коливалася близько 10 вдихів/хв. Ti 1,6 с у середньому був достатнім часом для вдиху, а один із найважливіших параметрів, Te, становить у середньому 3,8 с, діапазон – 2 – 5,3 с. Це час, так би мовити, «пошитий на мірку» кожного пацієнта відповідно до його особистої потреби; пацієнти справляються з ним без відчуття обмеження чи іншого дискомфорту. У групі 6 осіб потребували Te понад 4,5 с. Trigger lockout у середньому було встановлено на 3,6 с, мінімальний і максимальний діапазон становив від 1,8 до 5 с, що в середньому на 0,2 с менше, ніж фактична потреба часу на видих (Te). Параметри I:E, Ti/T – це відносні числа, що випливають із налаштування інших параметрів. За наведених параметрів ми досягли Vt у середньому 550 мл, що відповідає 8мл/кг. Оскільки вентиляція проходить системою з витоком, а пацієнтів ми вентилюємо низьким тиском IPAP, відповідно низькими є й витоки – у середньому 31 л/хв із максимумом 40 л /хв, що є дуже комфортним результатом.
На графіку № 1 ми наводимо, як змінювалися значення pCO2. Вихідні значення переважно від 8 до 10 кПа, найнижче значення становило 7,5 кПа. Після 2-3 денної вентиляції пацієнтів значення знижуються до рівня між 5,3 – 7,5 кПа. Після тривалішої вентиляції порядку 2-3 тижнів люди на цьому лікуванні досягають нормальних або майже нормальних значень pCO2, тобто мають гіперкапнію легкого ступеня або не мають гіперкапнії. Тривалість застосування лікування в групі становить від 6 до 9 годин на добу, більшість пацієнтів застосовує його вночі.

Висновок
Пацієнтам із ХОЗЛ, які страждають на гіпоксемічно-гіперкапнічну дихальну недостатність, показана неінвазивна вентиляція з метою тривалого застосування вдома. Якщо пацієнт будь-коли протягом доби досяг pCO2 понад 7,3 кПа, йому показана тривала домашня вентиляція за допомогою вентилятора DUPV, поєднана з тривалою домашньою оксигенотерапією. Якщо пацієнт не відповідає цьому критерію, додатковими критеріями є: PaCO2 ?7,3 кПа, якщо виявлено нічні десатурації SaO2 ? 88% протягом понад 5 хв. під час подавання O2?2 л/хв, або дві й більше госпіталізації на рік через дихальну недостатність (1).
Обговорення
Дуже позитивно, що нині в нас створено умови для надання такого виду лікування. Неінвазивна вентиляція дає обнадійливі результати, які можуть повернути пацієнтові досить задовільну якість життя і таким чином значно відтермінувати термінальну дихальну недостатність. Ідеться про життєзберігальне лікування, без якого такі пацієнти померли б. З особистого досвіду можу сказати, що пацієнти дуже позитивно оцінюють користь цього лікування, бо всі вони невдовзі після початку застосування усвідомлюють, яка це для них суттєва зміна з погляду стабілізації захворювання в той час, коли бронхолітична та інша підтримувальна терапія вже вичерпана. Про це свідчать і результати в групі пацієнтів нашого відділення. Не в останню чергу, опанування техніки вентиляційної терапії підвищує фаховий авторитет серед пульмонологів, оскільки показання до неї в наших руках, разом із фахівцями OAIM (анестезіологія та інтенсивна терапія) і неврології. Цим ми сприятимемо ширшому спектру послуг на наших робочих місцях, що найближчим часом має стати чимось само собою зрозумілим, як і в західних країнах, де це лікування є абсолютним стандартом.
Безсумнівною перевагою вентиляції низьким тиском є те, що значно знижується ризик пневмотораксу як найтяжчого ускладнення вентиляції з підтримкою тиском. Пацієнт не страждає від дискомфорту через високий тиск і пов’язаний із ним високий потік у верхніх дихальних шляхах. Достатньо помірніше притиснути маску до обличчя кріпильними ременями, що значно зменшує утворення пролежнів і потертостей шкіри, а також метеоризм і здуття живота трапляються набагато рідше. Такий спосіб вентиляції наближається до фізіології дихання, загалом є комфортнішим, що особливо важливо в контексті тривалого використання; пацієнти мають дуже добру прихильність до лікування. Отже, регулярна вентиляція забезпечує достатню оксигенацію та усунення симптомів.
Використана література:
- Hájková, M., Mucska, I., Metodické odporúčanie hlavného odborníka MZ SR pre odbor pneumológia a ftizeológia - Indikácie neinvazívnej pozitívnej pretlakovej ventilácie (NIPPV), 2015
- Chlumský, J., Doporučení pro použití neinvazivní ventilační podpory
- Gobel, Ch., Mechanical Ventilation for COPD, Weinmann Medical Technology
- Simonds, A. K., ERS practical Handbook, Noninvasive Ventilation, 2015
- Pastucha R., Practical tips for ventilation settings of home-care, non-invasive, spontaneus breathing COPD patient with goal of effective airtrapping control, Weinmann, Hamburg, лекція, 2016
Автор: MUDr. Peter Kajtár
Пульмонологічне відділення,
NsP Prievidza so sídlom v Bojniciach
Контакт: Пульмонологічне відділення NsP Prievidza so sídlom v Bojniciach, Nemocničná 2, 972 01 Bojnice,
MUDr. Peter Kajtár, e-mail: pejo.pajo@gmail.com
Створено 29.09.2026 · востаннє оновлено 22.10.2026