Інсульт може бути спричинений або:
1. Недостатнім кровопостачанням – ішемією, тоді йдеться про ішемічний інсульт (CMP).
2. Крововиливом – тоді йдеться про геморагічний інсульт.
Окремим і специфічним є крововилив під оболонки мозку, так званий субарахноїдальний крововилив.
Прояви інсульту:
- слабкість, параліч половини тіла,
- порушення ковтання,
- порушення мовлення,
- головний біль, нудота, блювання,
- втрата м’язового тонусу: неможливість нормальних контрольованих рухів,
- нетримання сечі та калу,
- порушення сприйняття та втрата сенсорного розрізнення (проблеми з дотиком, зором, слухом, мовленням, нюхом і рівновагою),
- психологічні та емоційні проблеми,
- поява депресії, тривоги, зміни настрою,
- проблеми з розумінням – порушення пам’яті, зосередженості тощо.
Соціальні наслідки інсульту:
- призводить до ізоляції в родині, суспільстві,
- зниження доходів родини.
Догляд за пацієнтом після інсульту складний і тривалий, тому важливо від самого початку залучити його до активної співпраці. Людина після інсульту може мати проблеми з контролем своїх емоцій, наприклад, може стати дуже чутливою, легко дратуватися, плакати, сміятися; часто з’являються пригніченість, депресія, тривога, страх. Крім цих труднощів можуть бути порушення мовлення, психологічні проблеми, порушення інтелекту, проблеми на роботі, соціальні та сімейні проблеми.
Як допомогти?
Насамперед намагайтеся співпереживати його проблемам. Ігноруйте неприйнятну поведінку і підтримуйте належну. Не залишайте його на самоті. Розмовляйте з ним, навіть якщо Вам здається, що він Вас не чує або не розуміє. Психологічна підтримка дуже важлива для пацієнтів, які мають проблеми з комунікацією. Активна співпраця та довіра – основа успішного лікування й реабілітації.
Догляд за пацієнтом після інсульту:
- Гігієнічний догляд
- Догляд щодо харчування та вживання рідини
- Позиціонування пацієнта
- Реабілітація
- Навчання самостійності у звичайних щоденних справах.
Навчання гігієнічного догляду за пацієнтом після інсульту:
- проводити гігієну 2 рази на день і після кожного забруднення,
- залежно від порушення функцій і загального стану пацієнта проводити ранковий і вечірній туалет у ліжку, біля умивальника або в душі,
- від початку залучати пацієнта до догляду за собою; за потреби ми його миємо або лише допомагаємо,
- здоровою верхньою кінцівкою (ВК) пацієнт миє обличчя (очі, вуха, зуби – ротова порожнина), тулуб, нижні кінцівки (НК), потім ми надягаємо йому рукавичку для миття на уражену ВК і миємо здорову ВК, миємо спину, і наостанок пацієнт здоровою ВК миє сідниці та статеві органи,
- 1 раз на тиждень проводити повне купання, включно з миттям волосся та стриженням нігтів
- чоловіків голити 2 – 3 рази на тиждень, якщо вони не впораються самі,
- під час туалету звертаємо увагу на цілісність шкіри, попрілі місця й за потреби обробляємо їх відповідним кремом,
- лежачих пацієнтів регулярно масажуємо масажним кремом, особливо місця, що зазнають більшого тиску, щоб запобігти пролежням.
Ліжко пацієнта й особиста білизна мають бути завжди чистими та сухими, простирадло – натягнутим, щоб на шкірі не залишалися відбитки і не виникали пролежні.
Якщо пацієнт страждає на нетримання, можна використовувати одноразові засоби («памперси») – лікуючий лікар може рекомендувати їх у виписці. Якщо пацієнт має постійний катетер (PK), необхідно регулярно випускати сечу кожні 4 години та перевіряти його прохідність. Раз на 21 день необхідна заміна катетера в урологічному кабінеті. Якщо пацієнт використовує для сечовипускання сечоприймач, судно або крісло-туалет, необхідно попросити виписати їх за рецептом.
Навчання догляду щодо харчування та вживання рідини пацієнтом після інсульту:
Під час догляду за хворими після інсульту одним із супутніх проявів захворювання може бути порушення ковтання, тому ми маємо бути обережними під час їх годування, бо їжа може потрапити в дихальні шляхи. Ускладненням є запалення легень. Часто таких пацієнтів у гострій стадії годуємо через зонд (приготування їжі для зондового харчування – у додатку).
Зондову їжу вводимо шприцом Жане (можна придбати в аптеці) у шлунковий зонд (ŽS), введений через ніздрю безпосередньо в шлунок. Після введення їжі промиваємо шлунковий зонд несолодким чаєм. Вживання рідини за 24 години становить 2 літри. Заміна шлункового зонда – через 21 день або в разі його несправності. Іноді безпосередньо в шлунок встановлюють PEG, харчування таке саме, як через шлунковий зонд. PEG = постійний зонд, введений безпосередньо в шлунок через стінку шлунка. Регулярно оглядаємо ділянку навколо PEG, під час туалету завжди трохи провертаємо його, а за потреби, якщо шкіра під PEG попріла, місцево наносимо мазь framycoin або 1 % Betadine; про ускладнення повідомляємо лікаря.
Під час їди садимо пацієнта в ліжку або пересаджуємо в крісло. Пацієнт спирається на стіл, тулуб випрямлений, уражена рука витягнута на столі, плече спрямоване вперед, лікоть на столі.
Якщо пацієнт має проблеми з відкушуванням, жуванням, даємо рідку або кашоподібну їжу (див. додаток). Якщо даємо звичайну їжу, нарізаємо її, щоб пацієнт міг самостійно поїсти здоровою рукою. У гострій стадії необхідно допомагати пацієнтові під час їди (вести його руку, догодовувати його). Поступово привчати його до самостійності та до використання й ураженої руки. Для пиття використовуємо чашку з ручкою для кращого захоплення або соломинку. Щодня необхідно випивати 2 літри рідини.
До меню включаємо достатньо фруктів і овочів, дбаємо про правильну калорійну та біологічну цінність їжі та її різноманітність.
Навчання позиціонування пацієнта після інсульту
Правильне положення тіла надзвичайно важливе передусім у гострій фазі інсульту. Добре позиціонування допомагає:
- запобігти спастичності й навіть контрактурам,
- запобігти болю в плечах,
- запобігти пролежням,
- запобігти проблемам із кровообігом (як кровоносним, так і лімфатичним),
- надсилати до мозку нормальні команди,
- сприяти розпізнаванню та усвідомленню ураженого боку.
Змінюємо положення пацієнта кожні 2 години, чергуючи положення на спині, на обох боках, на животі. Під час зміни положення промасажовуємо пацієнтові місця, що зазнають найбільшого тиску, масажним гелем,
- поступово починаємо садити пацієнта в ліжку
- садити на ліжку зі спущеними з ліжка ногами (ступні мають стояти рівно на підлозі, коліно й гомілковостопний суглоб зігнуті під кутом 90 градусів),
- садити в крісло,
- тренування стояння та рівноваги,
- тренування ходьби.
Положення пацієнта підтримуємо за допомогою подушок, ватних кілець, простирадл, дерев’яних ящичків. Ліжко пацієнта обладнуємо бічними поручнями та перекладиною для полегшення рухів, бо після правильного пасивного позиціонування пацієнт починає змінювати положення в ліжку сам.
Правильне позиціонування:
- Плечовий і кульшовий суглоби тримати спрямованими вперед, нога злегка повернута всередину, ступня спрямована вгору, кульшовий суглоб і коліно злегка зігнуті, а верхня кінцівка повернута назовні, долоня відкрита, пальці й великий палець випрямлені, кисть у легкому тильному згинанні. За підвищеного м’язового тонусу кисті в руку пацієнта можна вкласти валик (згорнутий рушник) або використати шину, у якій кисть перебуває у функціональному положенні. Коли садимо пацієнта, тулуб має бути випрямленим, тому пацієнта треба добре обкласти подушками. Плече відведене вперед, рука повернута назовні й витягнута.
- Запам’ятайте: до пацієнта завжди підходимо і будь-яку допомогу надаємо з ураженого боку. Говоріть до нього також з ураженого боку – Ваш голос стимулюватиме його слух і зір, завдяки чому він отримує важливу сенсорну стимуляцію.
- Під час тренування стояння пацієнт має засвоїти правильне положення стоячи. Це означає, що вага тіла має переноситися через п’яту, при цьому вся ступня стоїть на підлозі й спрямована прямо вперед, коліно злегка зігнуте, кульшовий суглоб спрямований уперед.
- На Ваше прохання реабілітаційна медсестра навчить Вас, як правильно позиціонувати пацієнта після інсульту перед подальшою випискою на домашній догляд.
Навчання щодо реабілітації пацієнтів після інсульту
Рання реабілітація пацієнтів після інсульту підвищує шанси на повноцінне життя.
Реабілітація починається з пасивної мобілізації. Із покращенням можливостей рухи ставатимуть дедалі активнішими, але пацієнт ще потребуватиме допомоги. За подальшого покращення він виконує активні рухи – довільно контрольовані рухи, аж поки нарешті не зможе рухати кінцівкою й утримувати її в просторі. Необхідно проводити лікувальну реабілітацію достатньо довго й часто:
- усі уражені суглоби треба пасивно рухати в усіх напрямках і в нормальному обсязі рухів. Рухи виконувати повільно й делікатно. З перших днів після інсульту необхідно приділяти підвищену увагу плечу та кульшовому суглобу,
- правильне положення кульшового суглоба та плеча має зберігатися й під час вправ. Якщо Ви займаєтеся верхньою кінцівкою (ВК), нижню кінцівку (НК) треба правильно покласти, і навпаки,
- людина має навчитися самостійно виконувати рух: зчепити руки, долоні торкаються, пальці розведені, підняти руки над головою і виконувати цей рух кілька разів на день, або рухати плечима з боку в бік,
- так само вона має розробляти кульшові суглоби, коліна та всі суглоби відповідно до навчання реабілітолога, має навчитися виконувати активні рухи й виконувати їх кілька разів протягом дня,
- навчиться перевертатися в ліжку з одного боку на інший,
- навчиться сідати з положення лежачи,
- навчиться активно займатися сидячи,
- навчиться вставати з положення сидячи,
- вчиться правильно тренувати ходьбу.
Навчання пацієнта після інсульту щодо повсякденної діяльності
Найвища мета реабілітації – допомогти пацієнтові так, щоб він міг самостійно виконувати якомога більше звичайних щоденних справ. І цього вдасться досягти, якщо:
- від початку Ви привчатимете його виконувати щоденні дії з використанням нормальних рухових патернів, водночас стимулюючи його відчуття,
- разом намагайтеся вирішувати різні проблеми, які можуть виникнути, наприклад, під час роздягання, миття, одягання, користування туалетом, під час їди за столом,
- переконайтеся, що пацієнт виконує змістовну діяльність,
- Ви можете допомагати під час маніпуляцій із предметом. Ведіть його руку своєю рукою, яку покладете на неї,
- Ви можете вести й контролювати все його тіло з ураженого боку,
- він має навчитися якомога більше використовувати уражену руку в усіх хатніх справах (витирання пилу, миття посуду, прання тощо). Ці дії важливі для відновлення рухів, а також для покращення тактильних відчуттів,
- пацієнти мають брати участь у сімейному житті, іграх, їх не можна відсувати в куток.
На Ваше прохання реабілітаційна медсестра навчить Вас, як правильно проводити реабілітацію пацієнта після інсульту перед подальшою випискою на домашній догляд. У співпраці з реабілітологом ми практично покажемо, як правильно позиціонувати, садити й ставити на ноги пацієнта після інсульту. Реабілітаційна медсестра покаже Вам основні реабілітаційні вправи, тренування ходьби. Якщо на початку після виписки пацієнта Ви не наважуєтеся виконувати ці дії самі, реабілітацію можна продовжити через ADOS (агенцію домашнього сестринського догляду).
Якщо Ви не можете самостійно забезпечити комплексний догляд за пацієнтом після інсульту, який перебуває в нашому відділенні, ми зв’яжемо Вас із нашою соціальною медсестрою, яка кваліфіковано допоможе Вам вирішити питання подальшого догляду – чи то короткочасним перебуванням у відділенні довготривалого догляду, розміщенням у закладі соціального обслуговування, організацією догляду тощо.
Створено 29.09.2026 · востаннє оновлено 22.10.2026