Машинний переклад – чинною є словацька версія. Показати словацький оригінал

Лапароскопічні операції в загальній хірургії

Лапароскопічні операції стали можливими лише завдяки технічному розвитку мініатюрної телевізійної камери, яка забезпечує зображення високої якості. Передавання зображення з порожнин тіла на екран дає змогу кільком особам одночасно стежити за ним, а отже, працювати в команді, що є основою переважної більшості хірургічних втручань. Однією з головних характерних рис цього методу є пневмоперитонеум (наявність газу в очеревинній порожнині), який забезпечує огляд черевної порожнини та можливість маніпулювати в ній.

Однією з перших операцій, виконаних лапароскопічним методом, була холецистектомія. Холецистектомія – хірургічна операція, під час якої з тіла пацієнта видаляють жовчний міхур, – належить до найчастіших операцій у хірургічних відділеннях. У Словаччині щороку виконують понад 12 400 холецистектомій, з них приблизно 70% лапароскопічно(1). У сусідній Чеській Республіці – приблизно 22 600 холецистектомій, з них приблизно 76% лапароскопічно (2). LCHE (лапароскопічна холецистектомія) – це метод, за якого жовчний міхур видаляють з тіла пацієнта за допомогою лапароскопа та лапароскопічних інструментів, які вводять у черевну порожнину через спеціальні проколи в черевній стінці.

Першу KCHE (класичну, тобто відкриту холецистектомію) виконав Лангенбух у Берліні в 1882 р., у Празі – Майдль у 1891 р.(3). Це операція, яка може бути простою, але й дуже складною. Її ускладнюють запальні зміни жовчного міхура та навколишніх тканин, що спричиняють спайки, деформації та зміщення печінково-дванадцятипалої зв’язки, жовчних проток і судин, тож операційне поле може стати неоглядним. Ситуацію можуть ускладнити також варіації кількості та перебігу позапечінкових жовчних проток і печінкової артерії. Упродовж понад 120-річного розвитку цього хірургічного методу було детально опрацьовано альтернативні хірургічні підходи при KCHE. Конкретний варіант хірургічного підходу хірург обирає лише під час операції залежно від умов в операційному полі.

Лапароскопічна холецистектомія стала важливою віхою в історії хірургії, однозначно змінила хірургічну техніку наприкінці 20. століття та відкрила шлях до розвитку найпрогресивнішої галузі хірургії, що розвивається найшвидше, – малоінвазивної хірургії. Першу лапароскопічну холецистектомію виконав у 1987 році Філіп Муре, французький хірург з Ліона, який, однак, так і не опублікував її (4). Перша публікація про лапароскопічну хірургію вийшла в 1989 році, її автори – Дюбуа та співавт. з Парижа, а невдовзі за нею – колектив авторів Періссат та співавт. з Бордо. У Сполучених Штатах Америки того ж року свій перший досвід опублікували Реддік і Олсен (5). Після початкової недовіри частини хірургічної спільноти лапароскопічна хірургія після оприлюднення перших досліджень про переваги методу швидко здобула велику популярність у всьому світі. Саме Товариство американських гастроінтестинальних хірургів-ендоскопістів (SAGES) першим відреагувало на стрімкий розвиток лапароскопії та видало перші рекомендації для хірургів і закладів охорони здоров’я щодо показань, необхідного технічного обладнання та підготовки хірургів до успішного опанування нової методики (5). Кушері з Великої Британії був одним із найбільших популяризаторів діагностичної лапароскопії в Європі з 1978 року. Уже в 1988 році він представив свій перший досвід лапароскопічної холецистектомії в експерименті на тваринах, а в 1991 році разом із Берчі видав свою першу монографію про лапароскопічну холецистектомію (5). Щоб лапароскопічну холецистектомію загалом визнали стандартним методом лікування холецистолітіазу, знадобилося багато контрольованих досліджень, які підтвердили її однозначні переваги порівняно з класичною операцією. Було однозначно доведено, що пацієнти краще переносять лапароскопічну холецистектомію з погляду післяопераційного болю, скорочення перебування в лікарні, коротшої післяопераційної непрацездатності та повернення до звичайної активності, а також, звісно, завдяки чудовому косметичному ефекту (6,7).

Зі зростанням досвіду показання до лапароскопічного підходу вдалося розширити й на інші хірургічні втручання, тож сьогодні велику кількість операцій виконують лапароскопічно. До найчастіших із них належать лапароскопічна апендектомія (видалення червоподібного відростка сліпої кишки), лапароскопічна операція пахвинної грижі, лапароскопічна операція гриж у ділянці черевного відділу стравоходу, лапароскопічні операції з приводу морбідного ожиріння, лапароскопічні операції на тонкій і товстій кишці.

Створено 29.09.2026 · востаннє оновлено 22.10.2026